2. Мiлкi з Макао

Мугикалка боцмана Петра сухогруза Полтава
.
Погляд на кохання 2-й. (з народного фольклору)
Вживати тількі підігрітим  після 18 років!)
музика На-На "Упала шляпа"
http://x-minus.org/track/5323/--2.html


Моя “Полтава”
зайшла в Макао,
щоб завантажити какао...
Суперкарго пішов в бордель,
я ж запросив на корабель
місцевих двох мадмуазель.

Були мулатки,
як шоколадки...
Оті метиски
всі дудлять віскі,
і гранчаком пили горілку
мулатка Беккі, мулатка Мілкі!

Я ж пригостив мулаток салом,
щоб після не заколисало…
Щоб ті мулатки позабули
чоловіків, що звуться мули,

Оті мулатки,
як бісенятки,
гранчак ковтнули
та пхнули стула,
і я, хильнувши гранчака,
їх запросив до гопака!

Як в пеклі чорні кочегари
танцюють з боцманом на пару!
Аж розхитали корабель,
о, мон амур, мадмуазель…

Як кочегари,
дамо їм жару,
цілуя в губи
та в пружні груди…
І корабельна нас корма,
як в десять балів підкида!

Її кохання, як тайфуни -
і моряка молотить в трюмі…
Реве та стогне як Дніпро -
мулатка Мілкі без манто!

Я ж котру милю
пливу до штилю,
як догребу
оцю біду,
аж до Полтави спать піду…

Але, як кицька, та мурмоче,
та, мабуть, щось від мене хоче…
Дівочі очі моряку
в ночі подібні маяку…

У неї серце -
горілка з перцем,
і пружні груди,
та ніжні губи…
Мені сподобатись змогла
від ніг до самого хохла!

Пізнали дівчини в Макао
кохання коліру какао:
на згадку боцмана з «Полтави»
мулатки досі з молоком
там п’ють какао гранчаком…
Бо пам’ятає не одна
хохол великого Петра...