Ти повіриш. Невдовзі уже
Доросте диво-зілля цілюще.
Те, що здавна у тілі живе
Перевтілиться у невмируще.
І полине, проникне в глибінь,
Закарбується в пам’яті вічній.
І не впаде від терня вже тінь
На осяяне сонцем обличчя.
Загримить! Дрібний дощ розіллється,
Перевернеться все навпаки.
Діаманта частина зіб’ється
І розсиплеться вітром в боки.
Ти не раз ще той камінь побачиш,
Звук кришталю почуєш. В цей час
Під його дзвін ще гірко заплачеш,
Лід у серці розтопиться враз.
Ты поверишь... укр
© Copyright: Оксана Зубко, 2005
Свидетельство о публикации №105011901500
Свидетельство о публикации №105011901500
Рецензии