Петрусь Бровка
Пахне чебрець
Вечір казково у душу іскриться,
Сонце сідає, неначе жар-птиця,
Тихне в дрімливому гаї вітрець,
Пахне чебрець,
Пахне чебрець.
Легко іти по знайомій стежині,
Дівчину бачу у білій хустині,
Роси проміняться, вбрані в багрець,
Пахне чебрець,
Пахне чебрець.
Мить благодатна осягнення дива,
Вийти б назустріч, піддавшись пориву,
Та я сторопів і не йду навпростець.
Пахне чебрець,
Пахне чебрець.
Літ, може, з десять вже відгомоніло,
Прикро, що я так повівся невміло,
В серці донині лишився рубець.
Пахне чебрець,
Пахне чебрець.
Вечір той – ніби неспіймана птиця,
Зустріч колишня вряди-годи сниться...
Вийду – мов птахів невдатний ловець...
Пахне чебрець,
Пахне чебрець.
Переклад з білоруської.
Петрусь Бровка
© Copyright: Володимир Ящук, 2005
Свидетельство о публикации №105011301080
Свидетельство о публикации №105011301080
Рецензии