Вислава Шимборска Szymborska

Віслава Шимборська

Моя тінь

Тінь - наче блазень королеви,
Лиш встане та і зробить крок,
Як блазень кинеться в куток
І по стіні метнеться левом.

Світ на два виміри - для нього
Тісний до щастя і тривог,
І вже палац - немов острог,
Де все принизливо та вбого.

З вікна вельможна гляне долі,
А блазню падай стрімголов,
Аби дотриматись умов.
Але хіба так ділять ролі?

Простак, допущений до трону,
Собі візьме хоча б на мить
Все те, чим влада так гнітить:
Це - берло, мантію й корону.

...Ах, буду я легка в поклоні,
Вся - етикет і обичай,
Як свому королю "прощай"
Скажу на дальньому пероні.

Королю, гарних вам доріг.
А блазень мій на рейки ліг.

Дві мавпи Брейгеля

Так явився вві сні мій іспит зрілості:
Сидять, ланцюгами прикуті, дві мавпи в вікні,
За ним витанцьовує небо
І море хлюпоче.
А я в історії людства
Заникуюсь і збиваюсь.
Мавпа вп'яла іронічно погляд і слуха,
Друга немовби дрімає,
А коли після запитання настає тиша,
Підказує мені
Тихим ланцюговим бряжчанням.

Утопія

Острів, де все з'ясовується,
Тут можна стояти на грунті доведень.
Немає доріг, крім тієї, що прямує до цілі,
А кущі аж угинаються од відповідей.
Росте тут дерево Прозріння
І навдивовижу рівне дерево Розуміння
При джерелі Ах Ось Воно Як.
Що далі в ліс, тим ширше відкривається
Долина Очевидності.
Якщо є якісь вагання, вітер їх розвіває,
Луна некликана слово бере
Й таємниці світів розкриває.
Праворуч печера, де приховано Сенс,
Зліва озеро Глибокого Переконання.
З дна відривається Правда і легко спливає.
Горує над долом Непохитна Потреба,
Із щита її розпросторюється Суть Речей.
Попри всі принади, острів необжитий
І тільки видно на берегах сліди ступнів -
Усі до одного спрямовані в строну моря.

У житті все так незбагненно.

Переклад з польської.