Ми досі
В цім світі
чорного неба та асфальту.
Ми босі.
Хтось грає на скрипці
хтось на альті….
Дивились в дзеркАла,
пили гіркий розцвіт.
Губка смоктає каву,
Губи шепочуть : «Досить.»
Вітер співає листю, куди
впасти
Цей не значний вітер хвилює твої
пасма…
На двОрі –
трава….
Не твОї –
слова….
Але ти десь тут.
Ми дос
© Copyright: Птиц Говорун, 2005
Свидетельство о публикации №105011100060
Свидетельство о публикации №105011100060
Рецензии