Життя провнцйного поета
серед вулиць засніжених міста,
зупинятись, збагнувши, на мить
сенс речей і коханої пристрасть.
Чашка кави в пустому кафе
зігріватиме мої долоні,
на яких залишився, живе
ритм розіграних давніх симфоній.
У торгівки куплю сигарет,
подивлюсь в її змучені очі,
і піду знов писати сонет
про любов і засніжені ночі.
Свидетельство о публикации №104122200337
Почитав дещо з Ваших українських текстів і зрозумів, що мовою Ви не володієте в достатній мірі щоб писати сонети ;)
І ще мабуть все ж таки варто уникати вже занадто банальних рим,
особливо коли на них не опирається щось небанальне.
З повагою, Інґвар.
575 24.12.2004 13:48 Заявить о нарушении