Я поясню, чому ховаю погляд,
Чому боюся виказать себе:
Бо за тобою серце все ще стогне,
Бо пам'ять все ще згадує тебе.
Здається, вже розвіялася мара
Й не буде більше зустрічей і мрій.
Здається, вже здійснилась Божа кара,
Та нащо знов душа шепоче "Мій..."?
Тривожно заглядать в твоє обличчя -
А раптом я побачу в нім тепло,
Що знов спустошить серце блискавично,
Як начебто одужань не було.
Що воскресить надії і тривоги,
Поверне в світ ілюзій і примар...
Не хочу більш ступать на ту дорогу,
І жити знов під впливом твоїх чар.
Лише тому ховаю все ще погляд,
Боюся якось виказать себе.
А серце за тобою все ще стогне,
А пам'ять все ще згадує тебе...
Я поясню...
© Copyright: Олеська, 2004
Свидетельство о публикации №104122100954
Свидетельство о публикации №104122100954
Рецензии
Гарний і важкий по почуттям вірш...Мабуть, ще в серці Вашому йому є місце... А що робити...пам"ятати і все...
До зустрічі...Вдачі Вам та спокою...
+Я!
Яна Котань 06.09.2005 14:38 • Заявить о нарушении
До зустрічі...Вдачі Вам та спокою...
+Я!
Яна Котань 06.09.2005 14:38 • Заявить о нарушении
За удачу дякую, а от спокою я ніколи не полюбляла. Чомусь мені це слово нагадую словосполучення "вічний спокій". Аж моторошно стає... Вибачте...
Вам також удачі та творчого натхнення!!! :)
З вдячністю,
Олеська 06.09.2005 16:50 Заявить о нарушении
Вам також удачі та творчого натхнення!!! :)
З вдячністю,
Олеська 06.09.2005 16:50 Заявить о нарушении