Хмари затягнули небо,
Усюди крижаний острах!
Грудень, що тобі так треба?
Щоб пропали ми в снігах?
Де ти, сонце, де ти, літо,
Де ти, хвиль неспішний біг?
Ніч не хоче нас зігріти,
Сніг журбою тихо ліг.
Морський прибій вже так далеко.
І став далеким з часом Крим.
І щастя понесли лелеки,
Воно зникає, наче дим.
…Струмок поміж дерев і скель там,
Гірських стежин тут тінь густа.
І добре від думок легких нам.
І буде тут душа чиста.
Прекрасний світ, очей відрада!
Хмільне повітря тут п'янить!
Тоді хто думав, що як зрада
Зима прийде і не на мить?..
А пам'ятаєш, світло грало
У хвилях моря там колись?
А зараз що зі мною стало?
Ти за віконце подивись –
І зникли всі зірки за хмари,
І сірим дням загублен лік…
І ось іде, куди - не знає,
У завірюху чоловік...
16 грудня 2004 року
Хмари затягнули небо
© Copyright: Сергей Новожилов, 2004
Свидетельство о публикации №104121800558
Свидетельство о публикации №104121800558
Рецензии
Сергію!
Повинен признати, що як на мене, то це дуже вдала проба поетичного пера для росіянина, для якого українська мова є не рідною, але дуже улюбленою і бажаною.
Це пасправді красиво!
Так тримати!
Дмитрий Овсянников 18.12.2004 15:48 • Заявить о нарушении
Повинен признати, що як на мене, то це дуже вдала проба поетичного пера для росіянина, для якого українська мова є не рідною, але дуже улюбленою і бажаною.
Це пасправді красиво!
Так тримати!
Дмитрий Овсянников 18.12.2004 15:48 • Заявить о нарушении