Письмо в никуда
Як стрінуться зорі, так стрінуться люди…
Як зійдуться двоє і підуть в нікуди…
Туди, де не треба сліди їм ховати,
Бо жодна душа їх не стане шукати
Там воля в обійми свої нас огорне
Там білою стане хмаронька чорна
Заплаче дощем і омиє долоні
Цієї землі, що родилась в полоні
Як стрінуться хмари, так стрінуться люди
Розвіється темрява вічної смути
Слова невгамовні блукають повсюди
Знайде адресата мій лист у нікуди.
Свидетельство о публикации №104121500079