Це якесь божевілля –
Ці руки,
Ці крила,
Цей вітер...
Плач у плечі.
Кришталь.
Ні, пробачте, - це, мабуть, сльоза.
І шалений танок
Переплутаних, зважених літер –
Лист у вічність!
Банальний,
Неначе ранкова роса.
Це розхристане небо
ось-ось упаде і...
Не знаю,
Де межа нереальності,
Дивних заплутаних мрій?
Я навпомацки йду,
Я у темряві Світло шукаю.
Непроторений шлях.
Та зате він єдиний і мій.
Це якесь божевлля
© Copyright: Белла Мор, 2004
Свидетельство о публикации №104121301065
Свидетельство о публикации №104121301065
Рецензии
Ранкова росв не може бути банальною, як і лист у Вічність.
Вірш збентежив.
Дякую,
Svyatoslav Synyavsky 18.12.2004 16:13 • Заявить о нарушении
Вірш збентежив.
Дякую,
Svyatoslav Synyavsky 18.12.2004 16:13 • Заявить о нарушении
Банально, бо кожного ранку...щодня на траві роса. Лист у Вічність - це свого роду риторичне запитання, яке кожен з нас принаймні кілька разів в житті, якщо не щодня адресує Туди...
Хоча полемізувати на цю тему можна довго, наприклад, усімішка малюка не може бути банальною, хоча це теж річ, яка трапляється щодня. Очевидно, що банальність тої чи іншої речі залежить від настрою...
Дякую за відгук, Святославе!
Белла Мор 24.12.2004 21:22 Заявить о нарушении
Хоча полемізувати на цю тему можна довго, наприклад, усімішка малюка не може бути банальною, хоча це теж річ, яка трапляється щодня. Очевидно, що банальність тої чи іншої речі залежить від настрою...
Дякую за відгук, Святославе!
Белла Мор 24.12.2004 21:22 Заявить о нарушении