Чорні гілки, наче руки,
Встромились у небо.
Не відпускають...
Останній не втрачено
Шанс.
Чорні ворони регочуть...
Не можу без тебе!
Світ шаленіє,
Втікає навіжено
Час.
У круговерті реалій –
Загублені діти,
Ми безнадійні,
Ми знов не такі, як
Усі.
Ми – просто закохані,
Просто – самотності квіти,
Тісно заплетені
В буднів тугенькій
Косі.
Квiти самотностi Цветы одиночества
© Copyright: Белла Мор, 2004
Свидетельство о публикации №104120900828
Свидетельство о публикации №104120900828
Рецензии