Дощ малий за вікном і небо
Ледь підсвічено пурпуровим.
Дощ лиш стиха у шибку стука,
А вже геть розтривожив душу...
Мушу знову знайти себе.
- Десь там твій страх,
Де між стріх сховалися гнізда
Десь твій страх між акацій,
Що насіялися на цвинтарі...
- Він тримає твого листа
І ти боїшся будь-чого,
Що може змінити твоє життя.
Дощ бубонить асвальтом ледь-ледь
І вкотре замки з піску руйнує,
Ті піщані руїни, які були мрією,
Раз-пораз, полишаючи спокій і тлін ,
ти відроджуєш, наче вони чогось варті...
08.ХІІ 04.
©2004 Святослава Лученко
Ver-libros 3
© Copyright: Лученко Святослава, 2004
Свидетельство о публикации №104120900664
Свидетельство о публикации №104120900664
Рецензии