Помаранчева чума

Чому, - мені не зрозуміло,-
Такі "борці" за праве діло
Знаходять відгук у людей?
Назвавсь "народним" президентом,
Змішавши з брудом опонентів,
Незрілих сповнений ідей.

Жадає влади будь-що-буде.
А люди, - то "його" вже люди!
Не втримує підкову цвях!
Чи ми в Європі будем ситі?
Та ні, - із торбою по світу
У помаранчевих штанях!

Історія зійшла на коло
То ж схаменіться! Випадково
Ви переплутали часи.
Хто прагне жертв і символізму,
Сприяє зміцненню фашизму.
Тому повірте стане сил

Все, що ми звемо Україной,
Що до сих пір була єдиной,
Втопити в полум"ї війни.
Найлегший шлях- сказати "проти",
Місцину влади відбороти,
Не відчуваючи вини.

Як уві сні, в жахливих марах,
Слова Адольфа чорной хмарой
Злітають з уст цього "борця".
Тримаючи дітей на площі,
То ж вождь (як "фюрер") ви хороший,-
Води не пити із лиця!

І люди вірять, - чому вірять?
І люди хочуть, - чого хочуть,
В "живий" стаючи коридор?
Ви пригадайте: рух і слово,
Це вже було, це вже не ново.
Так входить в світ новий терор.

І помаранчева ряднина
Застерігати нас повинна
Від лап ворожого вогню.
Для них завжди ми "третім" світом
Залишимось. Чого радіти
"Аметроянському" коню?

Зломити волю у народу
Чужинним гімном про свободу
"Жовтогарячої" чуми.
Невже цього достойні ми?
Не вірю!