Лист жовтіє, опадає,
Мов перо летить покатом,
Тихо землю застилає,
Щоб тепліше було спати.
Вітер гілочку гойдає
Щиро "золотом" покриту,
Та яскраво сонце сяє
В небі лагідно блакитним.
Часом дощ на землю впаде,
Навіваючи утому,
Хмара сонце раптом вкраде,
І сховає шлях додому.
Але сонця промінь щирий
Землю знов покриє світлом,
І пофарбить злотом, сріблом.
Осінь – миле диво світу.
25 листопада 1998 р.
Осень
© Copyright: Валерий Марника, 2004
Свидетельство о публикации №104112600270
Свидетельство о публикации №104112600270
Рецензии