Земля вкрита білою ковдрою,
І в річках вже змерзла вода -
То знов з чарівною красою
До нас йде чаклунка зима.
Ії дивовижні прикмети
Дарують нам радість душі,
І серце немов замирає
В лісовій зимовій тиші.
То нас хуртовина зустріне
В недовгім, звичайнім шляху,
То сонячний промінь застигне
На хаті селянській даху.
І обрій, немов на долоні,
Покличе мене в небуття.
І знов в сніговому полоні
Чекає на весну земля.
Надовго заснула водиця,
У річках, озерах, ставках,
Лиш буде співати синиця
На геть оголених гілках.
І будуть хрещенські морози
Щипати носи дітлахів,
Та інколи лагідні сльози
Бурульки ронятимуть вспів.
22 лютого 1999 р.
Зима
© Copyright: Валерий Марника, 2004
Свидетельство о публикации №104112600244
Свидетельство о публикации №104112600244
Рецензии