(перший день всенародного страйку)
Я повертаюся до дому...
Не біль, не холод, тільки втома
Краде мій подих кожну мить,
В душі вовтузиться безвихідь..
Чому все так?
Де віри край?
Розірвана навпіл країна,
Я відчуваю, що загине...
Тож – недозволити! Нехай
як від морозу стигне серце,
побачивши в очах ворожість.
Хто вирішив, що ми несхожі?
Чи край по різному наш зветься?
Хтось мабуть вирішив...
Чому?
Хто дав їм право щоб казати
Кому де жити? Як дишати?
Як вірити і ким пишатись?
Дітей довірити -- кому?
Самі взяли...
Тож дайте ради...
Щоб не з’явились барикади
Та не брешіть, як люди кажуть...
Бо за брехню Господь накаже...
А краще...
Йдіть під три чорти!
До дідька! Як в народі зветься...
Туди вам тільки і піти...
Бо свідок всім гріхам знайдеться
І ця брехня вам не минеться...
22.11.04
Розпач. Вечiр двадцять другого...
© Copyright: Фрейя, 2004
Свидетельство о публикации №104112400017
Свидетельство о публикации №104112400017
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.