вечiр

Криво лягають тіні на шафу
Вечір спада крізь вікно
Я наливаю у кухель портвейну
Швидко ковтаю цей кухель з портвейном.
Думка луна: "я - гівно".

Тихо лягаю на стару канапу
Ніч заповза крізь шибки
Мої ноге смердючі, я вас ненавиджу!
Мої руке слабі, я вас також не люблю.
"все лайно" - думки.

Простір кімнати оточує тиша
Хтось за стіною сопе
Бачу повільну смердючу багнюку
Чорну примару тисячооку:
То Смерть за мною іде...


Рецензии