Дивись, на нашій вулиці дощить,
Краплини падають, здригаючись від болю…
Давай удвох зупинимо цю мить,
Бо стукає у двері змокла доля.
Давай її зігріємо в цей час,
Гарячий чай, повір, не буде зайвим,
І ти побачиш, раптом, як для нас
Зійде з дощем із неба тихе сяйво…
Воно заполонило мокрий світ,
І сонця вже на вулиці доволі,
Підем туди! Хай дивляться услід
Закоханим і їх щасливій долі…
Змокла доля
© Copyright: Алеся Василенко, 2004
Свидетельство о публикации №104112000585
Свидетельство о публикации №104112000585
Рецензии
