А ще...

Вона тебе обіймала,
З надією в очі дивилась.
В тебе вона ся закохала,
За тебе всі ночі молилась.

Всі ночі думками про тебе
І снами, що в них із тобою.
А ти не помітив ні неба,
Ні слів: „Мені добре з тобою”

Хотіла казать про кохання,
Але боялась відкритись,
Хотіла не спати до рання,
А з ранку сльозами залитись.

Бо знала, що ти не помітив,
Не хтів, не бажав, чи боявся.
А як би хотілось їй квітів
А ще... щоб ти теж закохався.
 
13.02.2004
Присвячується єдиному але невблаганно гордому Переможцю.


Рецензии
Хіба ж любов буває незбагненною?
Дурниці все,
їй просто не щастить,
Їй просто перший
в кого закохалася,
сказав щось несуттєве
і вона:
злякалася,зірвалася,зламалася,
злетіла і залишилась сама.
Отак і є,
оті усі,що проти,-
пустий базар,
на дисках перший сніг.
І очі,погляд,
я питаю:"Хто ти?"
Мовчить і з фото
дивиться на всіх.
Проходили і зовсім не помітили,
що її скули випнуті на знак
протесту,бунту проти всього тихого
і доброго на їхній смак,
що її губи так смертельно стулені
і в них мовчать небажанні слова,
і брови зламом свіжим і розчуленим
шепочуть:"Я жива,жива,жива..."
Я це почула,
і зникла з цих радарів,
бажаннь,думок і поглядів чужих,
З балкону з 5-го
озвалася гітара:
Арівідерчі,ми
втекли від них.
У вас замечательные стихи.
С теплом.)

Доутра   21.04.2008 18:55     Заявить о нарушении
Спасибо, Кристина!

Plaksa   24.04.2008 09:51   Заявить о нарушении