Одна
Під крилами співали небеса,
А вітер підставляв свої долоні
І радість, наче крапельки, збирав.
Дві птахи в небі упивались волею.
О, воле! О, високі небеса!
Приміть мене, мені б ще раз відчути,
Що вітер в крилах і мене несе
На хвилях радості й тоді б забути,
Що в небі я не вдвох – одна,
Що зранена, що в крилах сила
Уже не та, тепер уже не та
Земля забрала, відібрала силу.
Не хочете прийнять мене одну,
Не вірите, що радістю наповню
Я піднебесся, що свою сумну
Я пісню принесу й згадаю знову,
Що в небі я не вдвох – одна,
Що від Землі до мене срібна нитка,
Що воля не для мене, що так швидко
Не відробить, не відмолить гріхи,
Що небо лиш тоді мене чекає,
Коли Tобою пісня забринить,
Коли удвох злетим’ до небокраю.
2002 г.
Свидетельство о публикации №104111700622
Приміть мене, мені б ще раз відчути,
Що вітер в крилах і мене несе
На хвилях радості й тоді б забути,
Що в небі я не вдвох – одна"
*
В минуты радости и правда забываешь об этом...:))
Но мы в одиночестве пришли в этот мир, и мы в нём по сути одиноки.
Спасибо, Лиза, за эти строки.
С обожанием,
Галина Журба 13.05.2010 00:03 Заявить о нарушении
А хвыли радости? Так весна же в полной своей красе и очаровании!;)
Я Вам, Марьяна, желаю только творческого одиночества и радости от ощущения полноты жизни.
с теплом,
Валентина Силава 13.05.2010 09:42 Заявить о нарушении