дощить...

дощить... і важко дихати в неволі
переконань своїх же. це ****ець.
я хочу бути вільним і не можу,
і начебто живий, і одночасно мрець...
я розпорошую свій мозок вітром,
я втрачую найкращі відчуття,
перенапружений цим світом,
щомочі втримую себе. я.


Рецензии