Чомусь так сумно на душі:
Дивлюсь я у вікно щоранку;
Дивуюсь вранішній красі,
Що будить сонцем на світанку.
Он вже і вишні зацвіли,
Все білим цвітом, наче снігом,
Позасипало всі стежки,
І вітерець гуляє слідом.
Чомусь так сумно, уві сні
Блукає погляд твій за мною;
Весна шепоче знов мені
Твоє ім'я, а час пливе рікою...
Дивлюсь на небо - дивина:
Хмаринки образ твій малюють,
Я випила вже все до дна -
Хай серце і душа твої відчують.
Чомусь так сумно, а тобі,
Тобі не сумно буть без мене?
Неначе щось вмерло в мені,
І знов лунає в голові, і кличе знов до тебе.
Минає час, а все ж весна
Щораз барвистим квітом манить,
До солов'їв і до тепла -
Й навіть тоді, коли поранить...
Чомусь так сумно на душ...
© Copyright: Иляна, 2004
Свидетельство о публикации №104110300668
Свидетельство о публикации №104110300668
Рецензии