Не пишуться вірші, я слів не знайду,
Щоб висловить те, що у серці палає.
Все швидше! Все швидше! До тебе іду!
На зустріч з тобою, коханий, чекаю.
Боюся. Вагаюся. Й знову лечу,
Із кожною миттю все ближче до тебе.
Не знаю. Не вірю, та все ж не мовчу.
Кричу: мені іншого щастя не треба!
Ще день... Ще годину... Ще мить зачекать...
Та вічністю сповнена кожна хвилина.
Як важко, коханий, життя повертать
І долю будить, що вже спить, мов дитина.
Незвично любити, тепло відчувать.
Незвично у снах бачить лагідні очі.
І вірити, й зустрічі знову чекать
Від раннього ранку до пізньої ночі.
Ну де ти, коханий? До тебе іду!
Все швидше! Все швидше! На зустріч чекаю!
Я в люблячім серці слова віднайду,
Щоб знав ти, як палко тебе я кохаю...
Не пишуться вiршi
© Copyright: Олеська, 2004
Свидетельство о публикации №104102700942
Свидетельство о публикации №104102700942
Рецензии