Про мене написано по словам Леночки и от ее имени укр

Було це вчора, а немов давно,
Колись було це, а немов сьогодні,
Життя сторінки як стрічки кіно
Переглядаємо ми пам’яттю голодні

Мій рідний край, моє ти рідне місто Шостка
Давно вже гостею навідуюсь тобі
Немов акторка з театрального помосту
Я впевнено шукаю певності собі

Але душею я живу у рідному містечку,
Де народилась, де живуть мої батьки
Уява казку малювала де малечі
У місті, де спиняють час роки

Невже моє дитинство промайнуло?
Невже тоді, коли я в перший раз збагнула
Про що у грудях серденько болить…?
Та ні, тоді лишень я підросла на мить.

Вчорашнє пам’ятається, немов було сьогодні
Іще учора з подругами гралась сміючись…,
Шкільний дзвінок лунав напередодні…
Було це вчора, а немов колись.

Було це вчора, а немов давно,
Колись було це, а немов сьогодні,
Життя сторінки як стрічки кіно
Переглядаємо ми пам’яттю голодні

Сьогодні я доволі впевнена в собі,
Сьогодні наче річка час спливає
Але з дитинством розставатись? –Ні!
Цього ніколи не було, не буде і немає!