Балада про дерева

 



Балада про дерева                (Ravine)


Розповім. Розповім
Як дерева врятували любов.
Міцний дім, міцно з ним
Було бачити, як віриться знов.

Було все, як завжди,
Як бува у всіх кохання земне.
Стиха грім брів туди,
Де нічого для дерев не мине.

Там росли. Там росли
Білі крила, ніжні пліті дубів.
Зацвіли, розцвіли
У берези віти, паростки снів.


Приспів:

Там, де тужить і молиться ліс.
Там живе й радо квітне весна.
Посадила молитву свою,  проб’ється  швидко вона
Там, дикий пагін проріс...  Мій пагін проріс...


Корінням і гіллям
Заплела береза  кленові рай.
Коли дзвін – по гаях:
Розрубали люди  тую печаль

Вітер ніс лісам вість,
Як покривдили столітню любов.
Сірий дим, гірко з ним
Було чути, як тече їхня кров...

Приспів:

Там, де сонце і мариться мій гай,
Там чекає й сподівається весна.
Повернуся, проб’юся в той рай
Щоб знать, що є вона...                17.10.04                (інтепретативний переклад власний)