Здавалося, все закінчилось,
Немов обірвалась струна.
На тебе я більш не молилась,
І впала загрози стіна.
На зустріч не сміла чекати,
Не плакала більше вночі.
Вже стала тебе забувати,
Але повернулись вірші.
Знов подумки поруч з тобою,
Знов серце щемить від надій.
Й кохання гіркою сльозою
Стікає з фарбованих вій.
Ти навіть не знаєш про тугу,
Про сльози, про біль, про любов...
Про те, що колишнього друга
Щоночі я згадую знов.
Забути! Я хочу забути
Все те, що з тобою було,
І серце, до тебе прикуте,
Звільнити з полону твого!
Наказую: досить любити,
Не варта страждання любов!
Та кров'ю і слізьми омите
Кохання вертається знов...
Здавалося, все закiнчилось...
© Copyright: Олеська, 2004
Свидетельство о публикации №104101800501
Свидетельство о публикации №104101800501
Рецензии