Тебе на волю відпущу,
Тобі на вухо прошепчу
Не поспішай робити кроки
На територію дощу,
Бо там удень і уночі
Безперестанку йдуть дощі,
Ця територія існує
В моїй захмареній душі...
Чи ти не знала цього дива,
Коли гуляла серед площ,
Що із тобою ходить злива,
Що ти закохана у дощ?
Мене несуть по небокраю
Холодні хмари-кораблі,
Я тільки сльози залишаю
На землі.
Своїми краплями дощі
Змивають плями на душі,
І після світлої печалі,
Чудові пишуться вірші.
Не зрозумієш ти краси,
Боїшся смутку і сльози...
Не поспішай робити кроки,
Це - теритрія грози!
Лети туди, де сонце
Зігріє день своїм непроханим теплом.
Колись твого віконця
Торкнувся дощ крилом...
Територя дощу
© Copyright: Виктор Копоть, 2004
Свидетельство о публикации №104101000678
Свидетельство о публикации №104101000678
Рецензии