Ти келих терпкого вина
Розлив на постіль. Наче кров
Розлита тут наша любов,
А ми пішли, лишив слова.
Твій смак розпалених очей
І тінь лишились на вікні
І що було, то наче в сні,
У сні не сповнених ночей
У чашці кава чорним колом
На тілі білого стола,
Так і чорніють в нас слова,
Гірчать, як та без цукру кава.
Ти третій день уже мовчиш,
Я третій день ходжу до річки,
З волосся вітер плете стрічки,
Приходжу пізно – ти вже спиш.
Знов терпне кров вина старого,
Несміло місяць загляда,
Немов питає, коли я
Тобі пробачу, дорогому.
Розлита любов
© Copyright: Дейнеко-Казьмирук Дарина, 2004
Свидетельство о публикации №104092600654
Свидетельство о публикации №104092600654
Рецензии