Квiтка i асфальт

Вiд тiнi до свiтла невтомно спинатись,
Напругою сили порвать мiцнi пути
Пiд тиском безжальним  щоби не зламатись,
I в забуттi  навiк не заснути.

Мiцна тая кiрка, ану ж бо, до волi!
Пiд гнiтом асфальтовим ми не помрем.
Ми все переможем, нехай не без болю, 
Бо воля як капля -  cavat lapidem.


Рецензии
Метафорично, цікаво.
Вдалий вірш.

Четвертий рядок у першій строфі, на мою
думку, порушує ритм, може звучати так:
"Шоби в забутті не заснути навік".

Вірш мені сподобався.

Натхнення,

Анатолий Канарский   28.02.2007 22:24     Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.