Квiтка i асфальт
Напругою сили порвать мiцнi пути
Пiд тиском безжальним щоби не зламатись,
I в забуттi навiк не заснути.
Мiцна тая кiрка, ану ж бо, до волi!
Пiд гнiтом асфальтовим ми не помрем.
Ми все переможем, нехай не без болю,
Бо воля як капля - cavat lapidem.
Свидетельство о публикации №104092200819
Вдалий вірш.
Четвертий рядок у першій строфі, на мою
думку, порушує ритм, може звучати так:
"Шоби в забутті не заснути навік".
Вірш мені сподобався.
Натхнення,
Анатолий Канарский 28.02.2007 22:24 Заявить о нарушении