Н про що

   Посилився дуже холодний вітер з дощем, і всі сподівання на зміну або ж збіг обставин вже давно летять, як горять. Надовго їх лишилось чи ні? Не змігши не забрьохати ноги, ідучи по брудній дорозі, дивишся, як тане лід. Вже її початок, а може продовження? Цвітуть квіти серед зими, бо навколо мене стояв туман, падав сніг - він на небі був.
   Обернися, подивись, - чи варто все це того, щоб впасти на каміння тобі чи мені? Краще залишити в очах весь подих літа, безмежну тугу і печаль. Попереду екватор, а він поважає веселих і переможних. Якщо ти зможеш, зроби білим моє відображення, його немає, бо в твоїй кришталевій спальні постійно є світло...
   Листопад вже минув, а за білою рікою під тогорічним листям можна віднайти сліди моїх товаришів. Вони ніколи не сумують і п'ють цю ніч разом зі мною, бо що їм ще треба? Вимкнути телефон хіба що та звільнитись від обмежень.
   І все буде гаразд - над нами битимуть хвостами кіти, танутимуть льодовики, лякатимуть своїм теплом сосни. Вся інша муть... забудь про неї. Адже в чому вся сила світу, брате?
   Нічого не залишилось від минулих перемог, але все станеться знов, рано чи пізно, вдень чи вночі, просто вже знаєш і ніколи не гризтимуть сумніви - все недарма. Розумійте, як хочете, бо все це рок-н-ролл, холодна війна та час, як вода.
   Антрацитове небо божевільних зірок заспокоює спраглих, шалених, засинаючих на книжках або ж просто зосереджених. Не сумнівайтесь, все буде добре, доки в кришталевій кімнаті палатиме світло...