Під сяйвом сонця,
під попелом луни,
під зірками
небесного проміння,
під дірками
червоної стіни,
попід віконцем
скаженіє розуміння
до шаленого дуріння
і шматує його,
аж летить сивина.
А вітер несе
запах паленого вина
по широкому шосе.
Мозок на плечах
то легкий, то важкий.
Краплі від дощу,
відриваючись, по ній
б'є криголамом на очах.
Майбутнього свого
тепер не відпущу.
Хоч на дорозі пні
я тебе знайду
і я знайшов
джерело то живого,
то мертвого життя.
Залишися живою назавжди,
бо твій спокій є і мій.
М й спок й
© Copyright: Андрей Николенко, 2004
Свидетельство о публикации №104091700032
Свидетельство о публикации №104091700032
Рецензии