СНІГОМ
Я снігом вкрию ріки і поля,
Я напишу на небі, як тебе кохаю я,
Я відігрію захололі і замерзлі пальці,
Я сонце запалю для тебе вранці.
Так хочеться мені кохання скласти пісню
І відпустити в небо, ніби пташку, на узліссі
Поназбирати трав духмяних, кольорових,
На мить злетіти, ставши нібито прозорою.
Побачити людей, нові країни,
Зловити пташку щастя. Поглянь, як вона лине!
Квітчастими садами і ніжними вустами,
Сріблястими дощами й суворими вітрами
Сказати, проспівати, лунати і гукати,
Як люблю тебе й хочу тобі подарувати -
Моря і океани, гвоздики і тюльпани,
Безлюдні дикі джунглі, кокоси і ліани.
Я білим цвітом вкрию яблуні зелені,
Приборкаю північних та швидкісних оленів,
Сріблястим легким пилом дістануся до неба.
Гадаєш божевілля? Так, бо люблю тебе.
январь 2002
Сн гом
© Copyright: Александра Трифонова, 2004
Свидетельство о публикации №104091501497
Свидетельство о публикации №104091501497
Рецензии