Десь по той б к мо жури
Ти залишив у камені слід...
Всесвіт виточив камінь об сльози
Місяць збуджений випав у роси
І наситившись зела, поблід
Зблід і висох, як вмерла вода:
Вічний біль у колодяжнім вирі,
Де слова не відновиш нещирі -
Пустка вічністю сну загляда,
Відбуваючи ночі холодні,
.................храм стоїть:
Між столітть - не сьогодні
Вирви серце і біль забери!
Десь по той бік моєї жури.
06.09.2004
©2004 Святослава Лученко
Свидетельство о публикации №104091101191
и так ты выпита до дна.
зачем слова последние, прощанья-
и так останишься одна.
одна..обманутая снова,
ты им...а он уже с другой.
и в этом лишь любви основа,
что, слава богу, не была женой.
от возвращения любви лишь только слёзы
и чуства угасшие давно
имеют запахи увядшей розы..
удачи..не звони..бори..ска
Бори Борис Рудин 20.10.2004 10:43 Заявить о нарушении
Живу в своем уединеньи.
Твои последние слова,
Они твое лишь невезенье...
Ведь может быть так? Бори!
Татьяна Заметелина Козлова 21.10.2004 13:59 Заявить о нарушении
Бори Борис Рудин 21.10.2004 16:51 Заявить о нарушении