Чари-вуду

Поночі,
темінь,
червень,
повні
ночви
дощу...
Щуриться
місяць.
В дверях
щілина світла.
Пращу
крутить над головою
втеклий в майбутнє вояк
Не дочекавшись двобою,
суперник навіки укляк
між тим що було і буде,
чого не збагнути нам...
Ні третій, ні пятий не збуде
Не збуде, не збуде...
Там-там
ударить...
Луною бубон
озветься
десь близько,
тут...
Полісся, Надросся...
Вуду,
Гаїті, Ямайка...
Спрут
з глибин піднімається.
Сила
його зажене знов.
- Я ж тебе просила,
я ж замовляла кров -
Діва Бліда шепоче
Чорна Діва мовчить
Біль згасає...
Ноче,
дай до ранку спочить.
Щілина світла
в дверях,
місяць щулиться,
дощ
ночви
повнить.
Червень
темінь
розсіяв...
Сіно,
горище,
сіни,
поріг,
ганок...
Постать
чи привид
над тином?
Сіріє,
ранок...
Туман молоком поє
долину високих трав...
У цілому світі двоє
нас...
Я ще
Не помирав...

©2004 Автор: Ingvar Olaffson


Рецензии
Чари...
я
знову
буду
римою
слів
ворожити
я
не умію
Вуду
але
умію
Любити

Kristi   01.10.2004 17:08     Заявить о нарушении
Жити,
жити,
ворожити
на воді,
на листі м'яти,
вилітати із кімнати
в липень,
в ніч,
у срібне жито
де під Місяцем
русалки,
водять
ладо-хороводи...

575   02.10.2004 11:59   Заявить о нарушении
Такий вийшов експромт. Для Вас, Христе.
http://www.stihi.ru/2004/10/02-545

575   02.10.2004 12:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.