Кажу одне, мр ю про друге
Я бути другою не хочу
і зраду вибачать також,
тому, даремно не тривож,
мої дівочі сни і ночі.
Іди до тої, що давно,
твою закоханість пригріла,
з якою серце шаленіло,
неначе молоде вино.
Йдучи до неї, зачекай,
дай випити до дна отруту,
підсолоди болючий смуток
і серце в ніжності скупай.
Ти залиши мені на згадку
свій теплий подих на губах
і той гіркий і терпкий смак,
що був солодким на початку.
Я більш нічого не хочу,
я бачу, ти мені повірив,
а я, сама собі не вірю
і серце, краючи, кричу.
Кажу одне, мрію про друге,
тебе не в силах відпустить
і з відчаєм спиняю мить,
що ріже долю наче плугом.
І хоч кажу тобі іди,
сама бажаю, щоб лишився,
а ти пішов, не зупинився,
залишив на душі сліди.
О, гіркота моя дівоча,
її не вимірять в сльозах,
душа, неначе чорний птах,
крилами стомлено тріпоче.
Чи зможу крила знов піднять,
щоб доторкнутись до кохання
і, спопеляючись в бажаннях,
в багатті почуттів згорать?!!
Кажу одне, мрію про друге
і, спалюючи в смутку мить,
хочу той смуток зупинить,
прогнав із серця біль і тугу.
Липень 2004.
Свидетельство о публикации №104080200173