Дощ на долоні падав,падав дощ
Зривався,стукав,зупиняв -здається,
Стікав по скронях,сум з чола змивав
Та віршував ся плетивом незвичним.
Все прозаїчним видалося вмить:
Вчорашні пристрасті і ті слова чудові,
Що з уст таки зірватись не змогли..
Злили дощі турботи й заборони
І забобони щодо тебе теж.
Мій світ без меж тепер,із вітром волі
Зруйнує стіни вимерлих фортець,
Де мури,рви з нещирості постали..
Нас відшукали наші королі,
Землі Святої винісши прокляття.
Недоторканну се не руш труну,
Що з неї має Панночка постати,
Сліпа на святість - глупа лож мала.
Я не змогла до тебе докричати,
я не змогла...
23.07.2004
©2004 Автор: Святослава Лученко
Падав дощ
© Copyright: Лученко Святослава, 2004
Свидетельство о публикации №104072500833
Свидетельство о публикации №104072500833
Рецензии