Із далекого міста відлуння, благання.
Електричних мереж ненадійні зв’язки,
Голосних SMS не нові сподівання –
Те, що зветься в дорослих “дитячі казки”.
Вже сумнівні слова, що їх з ніччю ділю.
Як сказати, що ти лиш потрібна? Не знаю.
“Лиш потрібна” – то більше, ніж “просто люблю”,
Але менше за те незвичайне “кохаю”.
Ти не йди. Може все й невідомо у нас,
Може в тебе лиш крапля мого почуття, -
Я чекаю. То добре, що є в мене час,
Щоб чекати тебе чи не ціле життя.
У далекому місті вибагливі діти.
Серед ночі прокинуся – все як завжди.
Ти пиши ті незвичні, ті милі листи,
Ти пробач як не зможеш мене зрозуміти,
Ти пробач, що не в силах тобі пояснити...
Те “не в силах” і є девчім моя тюрма –
Бо потрібно, щоб ти зрозуміла сама.
У далекому м ст...
© Copyright: Влада Вогуш, 2004
Свидетельство о публикации №104071600042
Свидетельство о публикации №104071600042
Рецензии