Зажурилася дівчина,
Чом – сама не знає...
Є одна лише причина –
Милого немає...
Плач дівчині серце крає,
Сльози, як струмочки.
А навколо сонце грає
У свої дзвіночки.
Ти ж сама все вирішала,
Милого не слуха…
Чи тобі була замала
Милого розпука?!
Розлетілося намисто,
Перли загубились…
Як хмаринки в небі чистім
Долі погубились!
А було – ти ж пам’ятаєш,
Разом – веселенько!
Що ж тепер одна ти маєш –
Лиш болить серденько!
Ген, за вітром розлетілись
Дівочі бажання!
І не знаймо куди ділись
Пелюстки кохання!
Гой, не треба розлучатись
Тим, хто закохався!
Краще вкупочці триматись,
Щоб смуток не знався!
А коли вже сталось горе
В відчай не впадай ти:
Бачиш хвилі – поруч море,
Смуток їм віддай ти!
14.06.04
Зажурилася дiвчина -украинский-
© Copyright: Мамонов Игорь, 2004
Свидетельство о публикации №104071201353
Свидетельство о публикации №104071201353
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.