Дощ-це плаче небо.
Гуляе вітер над землею.
Чи е у цих сльозах потреба.
Весна прощаеться з зимою.
Та дощ не може вічно ідти.
Напоіть небо юну розу,
та доведе письменник прозу,
до логічноі мети.
Земля прокинеться поволі,
дерева з ню і кущі.
Вони стоять ще зовсім голі,
лиш зняли снігові плащі.
В розшитім зорями наметі,
вируе дика круговерть.
Хай скажить бог нам, чи планети.
Що жде нас?Спокій або смерть?
Одно із двох, шанс не високий.
Та смерть також це просто спокій
Без назви
© Copyright: Еклер, 2004
Свидетельство о публикации №104070300262
Свидетельство о публикации №104070300262
Рецензии
У Вас нет случайно опечатки здесь?
дерева з нЕю і кущі.
Не пропущено Е?
Я, наконец, ответил на Ваш добрый комментарий)))
Удачи Вам и Вашей Незабудке!
Зельвин Горн 16.06.2009 20:42 • Заявить о нарушении
дерева з нЕю і кущі.
Не пропущено Е?
Я, наконец, ответил на Ваш добрый комментарий)))
Удачи Вам и Вашей Незабудке!
Зельвин Горн 16.06.2009 20:42 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.