Пригадуючи той смак,
Що приносить твій дотик,
Малюю на шиї знак,
Рожевий, мов опік.
На вістрі чуттів і просторів
Так важко чекать та долать.
Неадекватність сприйняття
Приносить зневіру.
Вічна невчасність співчуття
Руйнує довіру.
На зимовій ворожій площині
Я знову в строю,
Подібна тугій струні.
Боже мій, як важко не впасти,
Коли стрибаєш у прірву.
Кидать швидкі слова як баласти,
Які від серця відірву...
Але як душу збожеволить жах -
Людина вже птах,
Просто птах.
Птах
© Copyright: Шин Фейн, 2004
Свидетельство о публикации №104062100071
Свидетельство о публикации №104062100071
Рецензии