Кварта
Така безпомічна, неоковирна
Скінчилася і почалася мирна
Гонитва містом в гамівнім плащі
На мотоциклі-втечі-від-життя...
Гаруємо у кишеньковім парку,
Кохаємось, знов затіваєм сварку,
І знову мир і сльози каяття...
„Таке життя”...Впресовані в роки
зім’ята постіль, щоки і боки...
Світлини в рамках на зів’ялих стінах
У пустку паутинну дивляться мою –
Чи хто там є? Там я, німий,стою
Впокорений нарешті...На колінах...
©2004 Автор: Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №104061301109