Жовта Прощальна
…сонячні птахи у волоссі твоїм заблукали…
...книги на жовтім дереві теплім...
я дістаю пляшку
коньяк із фортепіано…
міцно та мелодійно
barocco vecchio
волосся розплутуватиму
птахів ловитиму
питиму...
на блюдці лимонами
місяць
запах?
дерево тліє на сонці…
спиш…
чи знову почати та знову дійти до фіналу
і бути жорстким наждаковим і бути зернистим та грубим
точити думки о мовчання о зімкнуті губи
щоб істина зернами від наждаку відлітала
не варто...
тягнемо на паузі
клацає відлік мовчання…
не варто…
…сонячні птахи у волоссі твоїм заблукали…
…книги нечитаним деревом мліють…
…до прірви далеко
рятівне підвіконня…
чи встигнуть?
...надія...
як в ритмі вокзальнім закрутяться вікна
немитими стеклами скрикнуть віддавшись на рамі
летіти, дбайливо в’язати повітря вузлами
струмитися в небо крізь щільно заплющені віки
прокинься
нам час повертатись додому
Свидетельство о публикации №104060700127
Прочтите:
http://stihi.ru/2004/12/30-746
И не воспринимайте это как саморекламу - этот стих для тех, кто уже читал мои стихи, и не принесет мне новых читателей.
Спасибо Вам!
И успехов в творчестве!
Граф Шувалов 10.01.2005 15:35 Заявить о нарушении