Після хімії Іван в туалет побіг,
тікав туди як тільки міг.
Нічого не чув і не бачив,
дерева й трави портачив.
Прийшов, відпочив та діло зробив,
але сам себе наглядно-ледве не вбив,
адже туалетний папір забув в кабінеті,
який перед цим поцупив у цьому ж туалеті.
Що ж робити, бігти чи чекать?
Гукати, кричати, притихнуть, мовчать?
І от краватку замітив на шиї...,
подумав і скинув в помиї.
Все, вийшов, готовий--чудовий,
мов немов родивсь на світ, як новий.
Тепер носить дві краватки з собою,
від того з сміху, не тільки я ною.
Педагог
© Copyright: Терещенко, 2004
Свидетельство о публикации №104053000419
Свидетельство о публикации №104053000419
Рецензии