Тебе я бачив мов у сні
Простоволосу.
Ти посміхалася мені
У травах, боса.
А потім бігла до води
Униз, до броду.
Гукала радісно: “Сюди!”
Зайшла у воду.
Моя любов. Мій вільний птах.
Рокута, сильна!
Назад з лілеями в руках
Ти йшла повільно.
Сказала ти:”Як жаль мені
Ці дивні квіти.
Я вбила їх. Тепер вони
Не будуть жити...”
“Повір, я – твій єдиний гріх”, -
Сказав я втішно.
І випив зорі сліз твоїх
З обличчя ніжно.
Тебе я бачив мов у сн...
© Copyright: Сергей Коноваленко, 2004
Свидетельство о публикации №104052300852
Свидетельство о публикации №104052300852
Рецензии