Як тихо.Вечір над водою.
Летять птахи за небокрай.
Все зачароване весною.
І я благаю “Відчувай!”
Краси твоєї світло ніжне
Мов у весняних квітах плай
І непорушну тишу ріже
Мій тихий голос:”Вибачай”.
Одвічний жаль твоєї мрії
Ночей твоїх чарівні сни
Не перетнуть межу надії
Я тільки прошу:”Не кляни”.
Ти на піску малюєш зорі
На кшталт соборних вітражів –
Все це повільно змиє море,
А я прохаю: “Збережи”.
Повір, немає зради в серці –
На крилах березневих зграй
Моє кохання повернеться
І я благаю: “ Пам’ятай!”
Пам ятай
© Copyright: Сергей Коноваленко, 2004
Свидетельство о публикации №104052100650
Свидетельство о публикации №104052100650
Рецензии
Чудовий вірш, навіть можне не акцентувати увагу на словах. Немов плескіт хвилі та зітхання ночі. Дякую.
Лутченко Виталий 21.05.2004 12:20 • Заявить о нарушении
Лутченко Виталий 21.05.2004 12:20 • Заявить о нарушении