Расстрел
Виновен, решит судья,
Багровый румянец снега,
Закрою навеки глаза.
Свет солнца, прикрыв рукою,
Команда солдатам: « Пли »!
И, попрощавшись с душою,
Сердцу сигнал замри.
Застынет в глазах дикий ужас,
Пульс не прервет тишину,
В венах жестокая стужа,
И через грань я шагну…
Демоны солнце разбудят,
Дождя скупая слеза,
Снова кого-то осудят,
Но это буду не я.
Свидетельство о публикации №104052001125
Та наш вирок - у вогні горіти
Нема прощення для таких
І голос твій ущух затих
І сльози пролились дощем
Залило світ, і судді помирають
Які тебе лякали так вогнем
Можливо тепер вже вони знають
Що кожен собі і кат і суддя
А решту думок змила вода...
Тематика різна але по настрою мені здалось схоже...
З повагою Творча Натура
Творча Натура 28.05.2008 11:06 Заявить о нарушении