*** Жаба квака у луз...

Жаба квакає у лузі:
- Завітайте в гості, друзі!
Зготувала я обід –
І запрошую усіх.
В мене є сьогодні свято,
Вас запрошую завзято.
Минув сьогодні рівно рік,
Як я з’явилася на світ...
Мишка першою прийшла,
Подарунок віддала:
Жменю чистого зерна,
Яке з поля принесла.
А за нею Ховрашок –
Дав в даруночок свисток.
І прийшов Бобер із річки,
Він приніс відерце рибки.
Жаба речі ці зібрала,
- Дуже дякую, - сказала.
І подумала про себе:
- Це усе мені не треба,
Я не їм ні хліб, ні рибку.
Покладу зерно в макітру,
Потім з’їсть його Горобчик,
Він такий гарненький хлопчик.
Рибка полюбля водичку –
Віднесу її до річки.
Дам свисточок Жабенятам,
Хай висвистують завзято.
Жаба просить всіх до столу
І продовжує розмову:
- Ви, сусідоньки, сідайте,
Собі страви вибирайте.
Упіймала я комашку
І зварила гарну кашку.
Я зварила черв’ячка,
Дуже юшечка смачна!
А із мухи й комара
Тортик гарний я спекла.
Жаба стриба, пригощає,
Але гості чом тікають?
- Милі гості, ви куди?
Все схолоне на столі...
Мишка тихо пропищала:
- Ти навіщо мене звала?
Їм зерно, насіння я,
І не їм я черв’яка...
І промовив тут Ховрах:
- Я ненавиджу комах,
Я також люблю зерно,
Найсмачніш за все воно...
І Бобер сказав так грубо:
- Їсти страви я не буду,
Бо вони такі бридкі,
Ті варені черв’яки.
Жаба плаче тихо в лузі:
- Так старалася я, друзі,
Найсмачнішеньке зварила,
Чом же ви не оцінили?