Кригу в долонях гріла
Крові заговорила
На підвіконня крила
Впали з німої вежі
Блискавка ніч спалила,
Де ж я тебе згубила,
Як опівночі мила
Місяця бліде тіло?
У молоці здиміло...
Тремом, тривожно, біло
Млосним туманом бріло
Скрізь наскрізне прокляття.
Десь ізгубилось знаття
Та ми, утім - не пара,
Кара моя ти, кара!
Світ заступило. Хмара
В серці дощить сльозами.
Прикрість під небесами
Черстві принади чавить...
Хто ж мого болю збавить,
Як я очей небесних
Випила синю труту?
Та, до любові, скруту
Більшу могла здолати!
Лиш не бариться, бгати
Прядиво - павутиння,
Доки душі осіння
Курява не здиміла.
біла розлука, біла
Льон посріблила...плаче...
Хоч на хвилину, наче
Серце заворожила.
8.05.2004.
©2004 Автор: Святослава Лученко
В ДЬМА
© Copyright: Лученко Святослава, 2004
Свидетельство о публикации №104050900353
Свидетельство о публикации №104050900353
Рецензии
2...Хоч на хвилину, наче
Серце заворожила."
Гарно і чарівно! Правда, я не зрозуміла певних образів, але деяку поезію треба не розуміти а сприймати!
З симпатією,
Kristi 11.05.2004 16:49 • Заявить о нарушении
Серце заворожила."
Гарно і чарівно! Правда, я не зрозуміла певних образів, але деяку поезію треба не розуміти а сприймати!
З симпатією,
Kristi 11.05.2004 16:49 • Заявить о нарушении