Все до ладу у цьому світі,
Лиш місця для мене – нема...
Нема для мене навіть миті,
І тягне час свій хвіст дарма...
Всі раптом згасли в небі зорі,
Лиш місяць, тями не сповна,
Хмаринки десь знайшов прозорі,
І в них ховається... дарма.
Непосидючий вітер втому
Відчув зненацька, і вона
Жене його скоріш додому,
Хоч дім шукати той – дарма.
Шматки зеленого багаття
Розкидала навкруг весна.
Чека юнацького завзяття,
Чека кохання... Та дарма.
Дарма квітки свій зір відкрили,
Ця райдуга горить дарма...
Важливі справи все закрили,
Й мої бажання, зокрема...
Хотів знайти буяння долі,
І до магнолії пішов...
Там є “Оголена”... З недолі
Спізнився я – лише знайшов
Останню квітку, що не встигла
Припасти до землі... Вона
Неначе в серці біль – застигла,
Зів’яло кажучи – дарма...
1.05.04
Дарма -украинский-
© Copyright: Мамонов Игорь, 2004
Свидетельство о публикации №104050100845
Свидетельство о публикации №104050100845
Рецензии