ТВО ОЧI...

              Твої очi, мов волошки в житi.
              Чарiвнi, привабливi i милi.
              Закохався в тебе тої ж митi,
              Втриматись не мiг, нi в якiй силi.

              Стан стрункий  у тебе мов ялина,
              I волосся русе наче з льону,
              А уста як восени калина,
              Так манять, - не вдержуть перепони.

              Ти умiшкою мене вбивала,
              Поглядом очей своїх блакитних.
              Хлопцiв ти покою, сна лишала,
              Але я iшов до тебе непохитно.

              Й закохався в тебе я, юнак,
              Це тодi давно, в минулi днi...
              Знов туди вернутися, а як?
              Залишились спогади однi.


              І твої я бачу очi -
              Наче небо волошками в житi.
              Просипаюсь серед ночi...
              Вiдгукнись минуле тої ж митi.

              Твої очi мов волошки в житi...